МИ ВСІ ДІТИ ОДНІЄЇ КРАЇНИ - УКРАЇНИ! ДОБРОТІ НЕМАЄ МЕЖ!

      ШКП "Step by step" - це команда обдарованих, творчих, ініціативних та активних особистостей,  які прагнуть розвиватись та вдосконалюватись, які не чекають, що хтось змінить їхнє  життя та життя країни, а самі змінюють світ на краще. 

       ШКП - це команда, яка живе за правилом: "Коли, як не сьогодні і хто,як не ми?!!!" - саме під таким гаслом пройшла наша наступна благодійна акція у рамках проекту "Добрі речі», яку ми провели на підтримку переселенців із Луганщини та Донеччини. Ми активно готувались до проведення акції: зібрали одяг, книги та іграшки для дітей, на зароблені кошти закупили солодощі, знайшли спонсорів, які нам теж допомогли у підготовці та проведенні заходу.

      Хочемо подякувати підгайцівським магазинам "Крамниця" та "Кролик", сільському голові Семенюку Ю.М. та водію Басуну Тарасу, також вчителю інформатики нашого НВК Ковальчуку Михайлу Миколайовичу, усім учням, батькам та вчителям, жителям нашого села, які долучились до реалізації проекту "Добрі речі - добрі справи"

         23 червня члени нашого клубу Муляр В., Скороход Х. та Матвіюк А. разом із тренером Кожевніковою Ю.В. відвідали сім'ї із Донечинни та Луганщини, які на даний момент проживають у с.Дерно на Волині.

      Як тільки ми приїхали, дітки вже обступили авто і нетерпляче чекали на подарунки. Вже прямо на вулиці вони розібрали пакети з іграшками і активно ділилися враженнями.  Потім до нас вийшли дорослі, які гостинно запросили  у приміщення,  де ми вже мали змогу ближче познайомитись з дітками та поспілкуватись.  Емоції переповнювали... Так хотілось обійняти їх всіх, приголубити і захистити, адже у їхніх очах був помітний якійсь відчай, страх, можливо, безвихідь...

        Час летів швидко...Ми порозумілись, знайшли спільну мову, хоча більшість не розуміла української мови взагалі,  але це не завадило нам потоваришувати, адже нас поєднувала любов та добро.... Після знайомства ми накрили стіл, та усі разом продовжили спілкуватись у дружньому колі... Члени ШКП показали майстер-клас із поїдання українського сала та цибулі...

         Ми навіть провели такі невеличні змагання "Хто швидше"))) Атмосфера все більше наповнювалась теплом і позитивом, до нас долучались батьки діток, які дуже привітно з нами спілкувались, але коли тема доходила до подій  на Сході... в усіх на очах з'являлись сльози... про це неможливо говорити спокійно..  

      





Особливо вразила історія одного хлопчика... "Мы все бежали... оставляли дома, вещи, все...все..., но я успел спасти свою маленькую крыску, которую привез сюда в рукаве своей кофты...".  







Розповіді дітей, були надзвичайно щирими і відвертими...І це тепле спілкування ми вирішили продовжити на вулиці. А поки Михайло Миколайович із хлопцями готували усе для барбекю, ми з дівчатками, як справжні панянки,  підбирали вбрання. 
 



Настрій усіх піднявся ще  більше))),  після чого ми усі зустрілись у дворі, де смажили сосиски і слухали чудову музику, яку нам дарував хлопчик Мишко, що привіз із собою акордеон.  Він і  надалі хоче продовжувати займатись мистецтвом.

         








          Інші дітки теж розповіли про свої захоплення, а Андрійко попросив, щоб ми на наступний раз привезли футбольний м’яч,  адже він  жити не може без спорту.

Ми обов’язково виконаємо його прохання. 

       І от настав час прощатись... Ми обнімались, планували наступні зустрічі. І знаєте що вразило найбільше? Це слова маленької Маши  "Это был самый лучший день в моей жизни"... 

         Після таких слів, ми зрозуміли, що все робимо правильно, що не може бути кордонів у одній країні, що ми усі рідні і близькі...!  ДАЛІ БУДЕ!